Народився Сергій Побігун 13 травня 1990 року в селі Торське Заліщицького району Тернопільської області. В сім'ї працівників колгоспу. З малих років хлопчина виділявся  серед однолітків своїми рисами характеру: як справедливість, чесність, порядність.

        В 1996 році пішов у перший клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Торське, де і здобув середню освіту.

       Після закінчення школи Сергій Побігун вступив у Заліщицький аграрний технікум імені Храпливого. Після закінчення пішов служити у Збройні Сили України. На цьому без турботливе та безхмарне життя завершилося.

       У 24 роки Сергій потрапив на війну, щоб захищати свою країну від московського – сепаратистського агресора.

       До початку російсько-української війни міжнародна і державна політика мало цікавила юнака. Однак, під час подій Революції Гідності вони зачепили за живе.

Якщо до війни наш герой думав про те, що добре себе знає, то  на війні, дійсно, дізнався, що це не так. І саме в ситуаціях, пов’язаних з ризиком для життя, зрозумів, на що він здатний. Це мабуть, і запустило в ньому якийсь механізм, коли інакше не можеш без того, щоб комусь допомогти, не підтримати, не врятувати. І ти вже усвідомлюєш: це стає твоїм сенсом буття. Якби не пам'ять і вірність, військовим побратимам, навряд чи познайомився б зі своєю Ларисою в Солоному, куди навідувався до місця спочинку Володі Марусича.

      Взагалі , підсумовуючи його воєнний шлях, можна сказати, що наш воїн вів визвольну боротьбу у таких пунктах: Карбівка, Оріхове, Станція Луганська, Широкене, Гірське, Словянськ, Лисичанськ, Северо Донецьк, Краматорськ, що знаходяться на території Луганської та Донецької областей.

      У 2017 році одружився з Ларисою і переїхав жити у місто Чернівці. У 2018 році народилася донечка Настя, яку дуже любив і була сенсом його життя.

      Спочатку він працював у військовій частині міста Чернівці, після чого перейшов працівником охорони на одне із приватних підприємств міста Чернівці.

        У 2022 році, після вторгнення рашистів на територію нашої держави, Сергій без вагань пішов захищати нашу державу.

        На війні він був старшим солдатом, сапером першого інженерно-саперного відділення, інженерно-саперного взводу військової частини А2582.

       Загинув 2 жовтня 2022 року внаслідок підриву саморобного вибухового пристрою під час розмінування маршрутного руху в районі Нижня Журавка Харківської області.

 

Як шкода тих, кого забрали небеса,

Кого вiйна в безсмертнi списки записала,

Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,

Бо нас життям вiд смертi захищали

 

          Сьогодні у нашому закладі освіти   відбулося    урочисте відкриття меморіальної дошки на честь  Івана Миколайовича Волочія.  Іван — випускник нашої школи,  який  загинув 7  березня 2022 року,  захищаючи  територіальну цілісність України.

 

 На урочистій церемонії відкриття меморіальної дошки воїну-захиснику були присутні рідні, голова міської ради  Іван Дрозд ,заступники Роман  Краснюк та Олеся Кирилюк,секретар міської ради Уляна Лисак,начальник відділу освіти Надія Підгребя,отець Ярослав директор місцевого агропідприємства Ольга Пельцер,Руслан Садигов-військовий комісар четвертого відділу,колишній директор школи Богдан Кіцканюк,Петро Серидинський - староста села, , громадські активісти та жителі села. Учасники освітнього процесу подякували батькам,що виховали справжнього патріота України, який віддав за неї життя. Право відкрити меморіальну дошку було надано найріднішим людям.Після чого учасники заходу поклали квіти та низько схилили голови на знак великої шани та вічної пам’яті. 

 

 «Коли помирає людина – це велика трагедія, велике горе для всієї родини. А коли вона гине за нашу незалежність – трагедія для всієї країни. Він поклав свою душу і тіло за те, щоб ми жили в незалежній державі. Сьогодні ми робимо перший крок для увіковічення ім'я цього хлопця. Не просто кажуть в народі: «Поки нас пам'ятають – ми живі». Іван назавжди буде в нашій пам'яті, в наших серцях і душах» - зазначив директор школи Борис Трачук

Право відкрити меморіальну дошку було надано рідним. Присутні вшанували пам’ять загиблого земляка хвилиною мовчання і поклали квіти до меморіальної дошки, запалили свічі пам’яті. Настоятель   церкви отець Ярослав освятив меморіальну дошку та помолився за упокій душі загиблого  героя.