Ласкаво просимо на наш сайт

   Школа у с.Торське почала функціонувати як середня у 1960році. У 2010році через 50 років відбулася зустріч першого випуску середньої школи.

   Сьогодні в школі є 101 учень, працює 22 вчителі, з них один - вчитель- методист, 6 - старших учителів, мають вищу категорію 12 педагогів, всі працюють за одержаною у вузах спеціальністю.

   Школа працює над проблемою "Впровадження диференціації як одного із принципів реалізації особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу"

   У 1993році школа першою в області одержала Державний акт на право постійного користування землею для дослідних, навчальних цілей і ведення сільського господарства (15га землі).

   Школа проатестована 16.05.2012р. Наступна атестація повина проходити у 2018 році

          Гімн школі

      Школо рідна! Наших мрій колиско!

     Ми із Тебе вирушаєм в світ.

     Ти даєш нам ласку материнську,

     Дужі крила на новий політ.

      Ти даєш душі вкраїнську пісню,

      Розуму даєш міцні знання.

      І прийти до Тебе нам не пізно,

      Бо несеш натхнення Ти щодня.

      Тож живи і процвітай чудово,

      Слався в учнях і ділах своїх.

      Рідна школо! Сонячна будово!

      І дитинства райдужний поріг.

                           Ганна Рибцуник,

            Випускниця Торської середньої школи,

           літераторка

То́рське — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване на річці Потічок, в центрі району. Центр сільради, якій підпорядковано села Глушка та Якубівка. Розташоване за 12 км від райцентру, залізнична станція.

Перша письмова згадка - 1440 рік

Населення— 813 осіб (2007).

Кількість атмосферних опадів за рік становить 572 мм. Для рослин вологи достатньо. Кліматичні умови місцевості дають можливість вирощувати всі сільськогосподарські культури, які вирощують в зоні лісостепу і степу України. Середня річна температура за багаторічним спостереженням - 8.3С^о. Абсолютний максимум температури 45С^о, абсолютний мінімум 31С^о.

Грунтотворчими породами на території села є карбонатні леси і лесовидні суглинки. В минулому значна частина території села була покрита широколистими лісами. Трав'яниста рослинність збереглася на природних пасовищах на яких багато лікарських рослин (ромашка, календула, звіробій, чистотіл та інші)

Поблизу села є Торське родовище вапняків.

Торське це стародавнее поселения, відоме ще з часів кам'яної доби. Професор Юрій Полянський виявив на його території стоянки солютерської доби (приблизно XVIII ст. до н.е.) На околиці Торського виявлено стародавне поселення неоліту (IV тисячоліття до н. е.) трипільської культури та давньослов'янський могильник (18 поховань з ювелірними прикрасами). Досліджено пам'ятки лінійнострічкової кераміки (приблизно 4 тис. років до н. е.). сліди ранньослов'янської доби, липецького типу — IV—VIII ст. нашої ери (Я- Пастернак, Археологія України, стор. 71). Знайдено городище, а також княже погребище.

Назва села походить від одного із тюркомовних племен торків, яке тимчасово перебувало на цій території в XIII ст. Торкі в другій половині X ст. перекочували з Приаралля в степи Південної Русі. Вони стали союзниками князя Володимира Святославовича в його боротьбі проти булгар. Сліди торків збереглися і в назвах інших населених пунктів України.

Територія Заліщицького почала заселятися поляками в 1331 році коли монахи домініканського ордену заснували монастир.

У XVI ст. поляки масово осідають на маєтках місцевих землевласників. Перша письмова згадка про Торське- 1440 рік.

З 1578 році село Торське було у володінні польської шляхетки  Катерини Торської. Починаючи з XVII ст. почалася колонізація краю польскою шляхтою. У Торскому були засновані свічкова, миловарна і ткацька мануфактури.

У XVIII ст. в с.Торське заселяють переселенці з Гуцульщини та інших територій України.

Восени 1648 під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького жителі Торського під керівництвом селянина Петраша брали у часть у поході на замок у Червоногороді (нині урочище поблизу села Нирків Заліщицького району).

В середині XVII ст. спалахнула чума.

За переписом населення у 1900 році в Торському проживало 2154 чоловіки.

Великі історичні події обминали село та зберегли стародавні традиції і уклад життя.

На початку літа 1915 року під час першої світової війни село стало ареною кривавих боїв між австро-угорською і російською арміями. Після вибуху першої світової війни, коли було сформовано легіон Українських січових стрільців, до нього зголосилося добровольцями багато молоді сіла, яка після проголошення Західно-Української Народної Республікивлилася в ряди Української Галицької армії (УГА). Існувала підпільна Організація Українських Націоналістів (ОУН). 17 вересня 1939 pokу у село вступили війська Червоної Армії. Червоної Армії на зборах громами було обрано Тимчасовий комітет із представників сільської бідноти. До складу його увійшло 13 осіб. Комітет та дружина роздавали майно Торських.

Було проведено конфіскацію панської землі та землі польських осадників, які приїхали як колоністи із західних земель Польщі. В 1948 році відновив своє господарювання колгосп.

19 серпня 1991 року під часи ДКЧС місцева партійна організація комуністів на своїх партійних зборах прийняла рішення про саморозпуск. 1 березня 1994 року було створено «Дослідне господарство Академії аграрних наук – агрофірма ім. М.Грушевського».

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1842)

У селі є церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1842). Мала велику центральну баню, меншу баню над престолом і дві інші малі на фронті, в яких було 4 малих дзвонів і 1 великий. Костела в селі не було, бо відсоток латинників у селі був малим. Місцеві латинники говорили українською мовою і це були в основному члени міщанського подружжя.

У 1995 збудовано капличку.

У центрі села є могила радянських воїнів, які загинули при визволенні села — 35 радянських воїни. Пам'ятник у вигляді прямокутного постаменту заввишки 2,25 м, на якому постать радянського воїна з автоматом і з каскою на голові, заввишки 2,5 м^[1].

Читальню «Просвіта» було засновано на початку століття (близько 1900 р.) заходами місцевого пароха о. Івана Рудницького.

Споруджено пам'ятники Т. Шевченкові (1961) та воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1942, відновлено 1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини